«Заповіт» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його створення. Ідея єднання з рідною землею, мрія про щасливе майбутнє народу, віра в нього.

                                       Українська література

7 клас

Тема. «Заповіт» - твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його створення. Ідея єднання з рідною землею, мрія про щасливе майбутнє народу, віра в нього.

Мета: розкрити змістову та ідейно-художню довершеність поезії, показати, як у вірші мрія про волю свого народу трансформується у віру в щасливе майбутнє різних народів;                                                                                                розвивати навички цілісного аналізу ліричного твору;                                                    виховувати почуття патріотизму, прагнення бути корисним Батьківщині й народу.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, портрет Т.Г. Шевченка, аудіозапис  пісні «Заповіт», роздатковий матеріал.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності учнів.                                                       Забезпечення емоційної готовності до уроку.      

Учитель. Діти, привітно, з повагою погляньте на свого сусіда по парті. Сідайте зручно, заплющіть очі й подумки перенесіться в те місце, де б ви хотіли бути. Пропоновані речення повторюйте мовчки:

-  Я говорю спокійно, не хвилююся.

-  Я володію своєю мовою і собою.

-  Справлятиму враження впевненої, доброї людини.

Розплющіть очі, сідайте зручно, так, як повинна сидіти зосереджена, смілива, упевнена, розумна людина. Посміхніться, бо, як казав Лев Толстой, «ніщо так не зближує, як посмішка».

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчання.                             ІІІ. Активізація пізнавальної діяльності.                                                                                                          Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний;                                                                      Я не умру: єства мого частина                                                                                                       Переживе мене…                                                                                                                                         Горацій       Учитель. Уявімо засніжене село, що здається відірваним від усього світу. Це с. В′юнище, тут живе Тарас Шевченко в домі свого друга                                С. Самойлова. Муза не залишає поета ні на мить, з-під пера митця один за одним з′являються шедеври. Та Шевченка підстерегла хвороба: простудне захворювання перейшло в запалення легенів. Недуга ніби ще більше концентрує почуття й підсилює натхнення Тараса Григоровича.                                   Проте близький друг і досвідчений лікар А. Козачковський, усвідомлюючи небезпеку, що загрожує життю поета, забирає хворого до Переяслава. Саме тут у грудні 1845 року в кімнаті затишного будиночка Козачковського було написано безсмертний «Заповіт».                                       Можна лише здогадуватися, які почуття вирували в душі тяжко хворого поета. Невже кінець? Він прожив неповних 32 роки, і лише сім з них – на волі. Натхненно працював як художник і як письменник. Скільки ідей, творчих планів має на майбутнє – і раптом усе обірветься?                                       * Бесіда.

-         Як  зазвичай поводиться більшість людей, перебуваючи в критичному стані? Про що думає?

-         Чи можемо ми стверджувати, що природнім був би сумний або розпачливий настрій? Чому?

-         Ви вже маєте своє бачення Шевченка як особистості. Яким, на вашу думку, міг бути настрій поета? Над чим він міг замислюватися? Чому?

Учитель. До кімнати хворого зайшов А. Козачковський і «помітив на столику списаний аркуш. Перечитав раз, удруге, мов не вірячи, що тут могло бути написано. Якийсь час вражено дивився на тяжко хворого поета. «Боже! – вигукнув подумки. – Та цей коротенький вірш довший за найдовше життя. Він – вічний!»

-         Що так вразило поетового друга, якими чуттями й думками пройнятий вірш? – на це та інші запитання ми спробуємо дати відповідь на сьогоднішньому уроці.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

         1.Тлумачення слова «заповіт».

Учитель. Що означає сама назва поезії?

(Орієнтовна відповідь учнів:  заповіт – це прохання виконати останню волю людини після її смерті). 

Учитель. А ось як подається  визначення слова «заповіт» в тлумачному словнику. (Додаток 8.2)

Учитель. Про який же заповіт йтиметься в Шевченковій поезії? Про це ми дізнаємося, ознайомившись з поезією.

         2. Виразне читання поезії «Заповіт» вчителем.

Випереджувальне завдання учням: вдумайтесь у зміст поезії і дайте відповідь на запитання:

-         Які почуття виникають у вас, коли слухаєте цей вірш?

Орієнтовні відповіді учнів з поясненнями вчителя.

         Спочатку неначе батько зібрав свою родину й оголошує своє останнє прохання. Спокійно, повагом.                                                                                 Потім перед нами постає вся Україна – з широкополими ланами, ревучим Дніпром, зеленими кручами… І вже перед нами не батько родини, а неначе козацький ватажок, адже поховати заповідає «на могилі», значить   хоче знайти останній притулок на козацькому кургані й розділити участь оборонців рідного краю. Звучить заклик до боротьби, до повстання, до знищення кріпацтва. Символічними є пейзажні деталі: «ревучий Дніпро», «широкий степ», «широкополі лани» – свідки «козацької слави». Усе це свідчить про невіддільність постаті поета від України.

         У заклику до повалення існуючого ладу – вибух пристрасті поета. Це програма його життя, яку він не встиг виконати. Тому хоче, щоб вона здійснилася після його смерті.

         У кінці твору ми бачимо самого Шевченка з його вірою в те, що народ збудує нове суспільство – «велику сім’ю, вольну, нову». Ми чуємо скромне бажання поета згадати його «незлим, тихим словом».

         3. Читання вірша учнями.

Випереджувальне завдання: поділити поезію умовно на змістові частини, визначити їх теми.

Бажані відповіді:

1 частина: заклик поета поховати його на Україні, любов до рідної країни, її широка картина.

2 частина: заклик до боротьби, до повалення існуючого ладу, ненависть до кріпосників.

3 частина: мрії про нове суспільство після знищення кріпацтва.      

         4. Бесіда.

- Яка панорамна картина постає перед очима читача після читання перших   восьми рядків твору?     (Перші слова поезії «умру», «поховайте» викликають в уяві образ труни. Автор звертається до життєвого досвіду читача, й оскільки кожному з нас довелося в житті бувати на трагічному дійстві похорону, ми «бачимо» зображене, «знаходимося поряд». Наступний рядок, з одного боку, посилює враження, оскільки викликає в уяві образ могили, з іншого, «віддаляє» читача від зображеного. Ми бачимо степ широкий, який асоціюється з Україною, її історією, а наступні слова підтверджують здогад: йдеться саме про Україну, милу серцю не лише Т.Шевченка, а й кожного з нас).

- З чим у вас асоціюється Україна? Складіть асоціативний кущ. (Додаток 8.2.1)

(Ознайомлення з асоціативними рядами, складеними  учнями до слова «Україна»).

Учитель. Як бачимо, справді для кожного з нас є дорогими могила, степ, Дніпро, кручі, пороги, саме з ними асоціюється Україна. Вони й викликають (зберігають) у нашій підсвідомості образ рідної землі.

-         Завдяки яким образам (зоровим, слуховим чи чуттєвим) автор відтворює думки й почуття, що охоплюють його душу? Відповідь аргументуйте.

-         Чи можна на основі аналізу змісту другої частини вірша зробити висновок про головну мрію поета, найбільше бажання?

 (Це вільна Україна. У боротьбі за її незалежність вбачав поет смисл життя.)

-         Чому поет просить поховати його на «могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…»?

Учитель. Поет просить поховати його на землі, де він народився, висловлюючи цим гарячу любов до неї. Створюючи образ України, Шевченко виокремлює символи-деталі, які не тільки стають стрижнем зображуваної картини, але й дозволяють відтворити переживання автора. Отож відшукайте й назвіть символи-деталі.

(Відповіді учнів. Символічними є пейзажні деталі: «ревучий Дніпро», «широкий степ», «широкополі лани» – свідки «козацької слави». Усе це свідчить про невіддільність постаті поета від України)

         5. Побудова кольорової доріжки вражень. (Додаток 8.2.2)

До стрижневих образів-символів доберіть чуттєву асоціацію та колір-асоціацію. Вибір умотивуйте.

Україна –

Степ –

Кургани –

         6. Робота в парах. Визначення теми та основної думки твору.

Учитель. Яка ж тема та основна думка твору? Спробуємо визначити, попрацювавши в парах.

(Учитель дає настанови щодо визначення теми та основної думки твору).

Учитель. Ми звикли визначати тему, ставлячи запитання: про що твір? Але ми маємо справу з твором ліричним, у якому на першому місці – почуття автора, а не події. Почуття, викликані якимись подіями. Отже, нам треба визначити, які почуття зображені у творі і якими подіями вони викликані.

(Учні працюють в парах).

Відповіді учнів. Поет зображує любов до України й ненависть до панів-кріпосників.

      Значить, тема вірша - зображення почуттів поета, викликаних суспільним становищем України (кріпацтвом).

       Головна думка: заклик до українського народу знищити існуючий лад й побудувати нове, вільне суспільство на Україні.

(Учитель доповнює відповіді учнів, вказуючи на те, що це є життєвим кредо поета. Звертає  увагу на слово «кредо»).

Учні записують тему та головну думку твору в зошити.

Учитель. Отже, важко хворий поет роздумує про своє життя, свою творчість і пише заповіт. Такі заповіти залишив у світовій літературі не тільки Т.Шевченко.                                                                                                                Ви працювали в домашніх групах. Перша група досліджувала вірш «Пам′ятник» Горація. У чому ж спільність та відмінність поезій Горація й Шевченка? Друга група готувала повідомлення про післяісторію «Заповіту».

         7. Заслуховування повідомлень першої групи про поезію «Пам′ятник» Горація. (Додаток 8.2.3, додаток 8.2.4)

Учень 1. Квінт Горацій Флакк  — поет «золотого віку» римської літератури, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі. Ода Горація «До Мельпомени» (Мельпомена – муза трагедії, поезії), що стала відомою під назвою «Пам’ятник», є для поета програмним віршем. Вона поклала початок традиції підбиття митцем підсумків свого творчого шляху. Саме з цим твором  у поезію входить мотив увічнення пам’яті  поета в його творчому доробку, який буде потрібен майбутнім поколінням.

Учень 2. Уже з першої строфи довідуємося, що поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони -  у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони - у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет. Горацій згадує про свої заслуги в галузі мистецтва: «Я першим положив на італійську міру Еллади давній спів». Це означає, що він писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Алкеєм.

         Отже, в даній поезії розкривається тема поета й поезії в суспільстві. Можна сказати, що Горацій започаткував цю тему в літературі.

Учитель. Дякуємо першій  групі за змістовне повідомлення.

         У кожного з вас на партах є текст поезії Горація «Пам′ятник». Ви прослухали повідомлення учнів. Тож давайте разом визначимо, чим поезія Горація «Пам′ятник»  відрізняється від поезії Т.Г.Шевченка «Заповіт».

(Відповіді учнів. Поезія Горація відрізняється від поезії Шевченка тим, що Горацій, по-перше, зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. По-друге, поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.                                   Шевченко ж не скільки переймається своїм визнанням, не чекає ні на які нагороди, як більше хвилюється долею свого народу, закликає людей знищити існуючий лад й побудувати нове суспільство, в якому просить згадати його «незлим, тихим словом».

         Отже, поезії відрізняють одна від одної, поскільки Горацій більше переймається власною  долею, передбачає, що його слава переживе його самого  і пошириться на Батьківщині, а його талант увінчають лавровим вінком. Шевченків «Заповіт» - це громадянська лірика. Для нього визнання і слава – це щасливе майбутнє українського народу.

         8. Заслуховування повідомлення другої групи про післяісторію «Заповіту».

         «Заповіт» Шевченка став твором, який облетів увесь світ. Є прислів’я «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ». Чому? Бо перекладений більше ніж 50 мовами народів світу й дістав міжнародне визнання. Коли у 1929 році хорова капела «Думка» виступала в Парижі, їй довелося на прохання французів виконати «Заповіт» кілька разів.                                                              Спочатку «Заповіт» був перекладений російською мовою ще в 1862 році, далі польською, сербохорватською, болгарською, чеською, словацькою, білоруською, німецькою, французькою, англійською. Серед перекладачів «Заповіту» є немало всесвітньо відомих імен: Е. Войнич, І. Франко,                О. Дюран.                                                                                                                На слова «Заповіту» написано кантати (С. Людкевич,                                     Б. Лятошинський), хори (М. Лисенко, В. Заремба, К. Стеценко, Л. Ревуцький, О. Александров), симфонічну поему (Г. Глієр). Мелодія «Заповіту», яку знаєте ви, написана полтавським вчителем Гордієм Павловичем Гладким.

         9. Прослуховування аудіозапису «Заповіту».

V. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Бесіда.

-  Що нового про Т.Шевченка ви дізналися з «Заповіту»?

- Назвіть вислови з твору, які стали крилатими. Як ви вважаєте, чому?

- Чи могли б ви взяти якісь слова з «Заповіту» своїм девізом?

-  Чи можемо ми стверджувати, що вірш «Заповіт» Т. Шевченка  - поетичне звернення до сучасників і майбутніх поколінь?

2. Коло думок.

- Чи можемо ми сказати, що Шевченко – поет вселюдський? Що дає підстави так вважати?

- Чи можемо ми стверджувати, що в «Заповіті» втілено мрію про вільне, гармонійне співіснування різних народів? Які рядки є свідченням цього?

Учитель. Погоджуюся з вашими відповідями і хочу їх підтвердити словами науковця Григорія Клочека.

         « Цілком очевидно, що ідея єдності народу була для Шевченка дуже важливою. «Сем′я велика, сем′я вольна, нова» - це майбутня вільна і щаслива Україна.                                                                                                                        Незважаючи на те, що таке твердження має цілком переконливу аргументацію, все ж не варто наполягати на ньому. Шевченко – поет вселюдський. Згадаймо, з якою рішучістю він став на захист кавказьких народів, що відстоювали свою волю. Тож є всі підстави розуміти ці слова як мрію про майбутнє гармонійне співіснування всіх  народів».

VІ. Домашнє завдання.

Обов’язкове: а) навчитися виразно читати «Заповіт» напам’ять                       б) підготуватися до виразного читання улюбленої поезії Т.Шевченка.

За бажанням:  написати твір-мініатюру «Чи є сучасна Україна вільною?» або «Шевченків заповіт здійснився».